Булінг (цькування) –  діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Телефони довіри

• Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
• Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
• Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123
  або 0 800 500 335;
• Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
• Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;
• Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
• Національна поліція України 102.

Протидія булінгу у шкільному середовищі

Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження. Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування і т.п.) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

У ситуації булінгу  існує три сторони: агресор(булер), жертва (потерпілий) та спостерігач (може бути відсутній). Щоб стати об’єктом цькування не обов’язкова наявність якоїсь певної ознаки. Це може бути будь що. Наприклад, дитина відмінно навчається, стильно одягається чи наділена певним талантом. Для булера завжди знайдеться причина для приниження.

Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які мають:

• Фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату фізично слабкі.
• Особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.
• Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, мають надмірну худорлявість чи повноту.
• Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.
• Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.
• Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).
• Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).
• Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні.
• Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення (за Вареник О.О.).

Для того, щоб зрозуміти чи терпить дитина знущання потрібно мати із нею довірливі відносини. Станьте своїй дитині другом, опорою, щоб вона знала і розуміла, що саме вам можна відкритись, бути захищеним і нічого не боятись. Це найкраща профілактика. При відсутності довірливих стосунків між дитиною і батьками, дуже важко говорити про щирість у спілкування та бажання відкритись.

Інформуйте дитину про дане явище, пояснюйте усю небезпеку такої поведінки, донесіть той факт, що мовчати не можна!

Коли ситуація булінгу всеж таки  виявлена (ви самі помітили, дитина розповіла, чи повідомив класний керівник і т. д.) слід терміново повідомити адміністрацію школи.  Обов’язково пояснити дитині, що її вини в цьому немає, вона невинна. Найчастіше явними агресорами є діти із психічними порушеннями, з порушеннями базових принципів соціалізації.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)”

Алгоритм дій при виявленні булінгу